Шон Маклех - Жестокий Карнавал

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Жорстокий карнавал»*
http://www.proza.ru/2012/12/16/1480


ЖЕСТОКИЙ КАРНАВАЛ

                «Ma ben veggio or si come al popol tutto
                favola fui gran tempo, onde sovente
                di me mesdesmo meco mi vergogno…»
                (Francesco Petrarca)**

Читая «Историю Италии» Джузеппе Канторини, я подумал о том, как легко люди могут терять свою свободу и прославлять свое порабощение и воров их свободы, как якобы, виновников мнимого процветания. И тогда написалось такое:


У Милана любого — свой Джан Галеаццо, 
У каждой Флоренции — свой Лоренцо, 
У каждой Генуи — свой Гульельмо, 
А в Венеции каждой — свой Джованни Гальбайо.
Зовите их «замечательными»,   
«Блестящими», «неустрашимыми», 
«Благородными», «благочестивыми», 
«Справедливыми» и «отчаянными», 
Граждане коммун, республик, пОлисов, 
Ликуйте! Расцвет Ренессанса —
Век золотой и весёлый, 
Свою лишь свободу отдайте, 
За «право» ненужное «голоса».
То «право» в сундук упрячьте,
На карнавалах танцуйте, 
Пейте вволю, гуляйте, 
Чтобы поменьше думать, 
Пока флоринам, дукатам
Поэты несказанно рады; 
Они их вам тоже подбросят: 
Республике важен ваш «голос» —
Сребреников тридцать — он стоит...
______________________________________________________

** Примечание:

«Я вижу чётко, что я стал,         
Как притча меж людей,         
И потому я за себя стыжусь ещё сильней.»
                (Франческо Петрарка) (итa.)
______________________________________________________

*Шон Маклех «Жорстокий карнавал»
http://www.proza.ru/2012/12/16/1480

                «Ma ben veggio or si come al popol tutto
                favola fui gran tempo, onde sovente
                di me mesdesmo meco mi vergogno…»
                (Francesco Petrarca)***

Читаючи «Історію Італії» Джузеппе Канторіні, я подумав про те, як легко люди можуть втрачати свою свободу і прославляти своє поневолення і крадіїв їхньої свободи, як нібито, винуватців уявного процвітання. І тоді написалося таке:

Кожен Мілан має свого Галеаццо,
Кожна Флоренція свого Лоренцо,
Кожна Генуя свого Гул’єльмо,
Кожна Венеція свого Джованні Гальбайо.
Називайте їх «чудовими»,
«Блискучими» та «доблесними»,
«Благородними» та «благочестивими»,
«Справедливими» та «хоробрими»,
Громадяни комун та республік,
Радійте спорудам довершеним,
Ренесансу золотому й веселому,
Тільки свободу свою віддайте,
Оте непотрібне «право голосу»,
Оте слово своє в скриню сховайте,
На карнавалах танцюйте,
Пийте і розважайтесь,
Тільки поменше думайте,
Поки флорінами та дукатами
Поетів ваших причаровують,
А вони з вами монетками поділяться:
Тридцять срібняків кинуть –
За республіку…


 Примітки:

 ***  -   «Я бачу чітко, як я став
         Старою казкою поміж оцих людей,
         І соромно мені стає за себе…»
(Франческо Петрарка) (іт.)