Десь повисли в повітрі слова,
Повмерзавши у небо зірками,
Ми хотіли, щоб вічно жила
Та, що ми присипляли віками.
І кіптявило небо тоді,
Неспокійно здригалось повітря,
Все змінилось у нашім житті:
Одним словом, прийшло лихоліття.
Нас стосиле опутало зло,
Що вже крові людської хотіло,
Де блакитне із жовтим цвіло,
Там повстала нескорена сила.
А де сонце встає із-за гір,
Де об берег хлюпочуться хвилі,
Триколірний здійнявся там вир,
Сині хвилі забарвились в сіре.
Там шеренги старих яворів,
Певне свідки козацької слави
Все дивились як обрій горів,
І земля закипала від лави.
Ту пожежу гасили людьми,
Нескінченним потоком їх крові,
Ми дивилися в очі зими, -
Повні сліз і очі повні любові.
Ми дивилися в очi зимi
© Copyright: Игорь Стожар, 2014
Свидетельство о публикации №114120304868
Свидетельство о публикации №114120304868
Рецензии