ВIра в краще

 
О, Боже, що ми натворили?
У душі запустили зло.
В борні людей стільки згубили,
Міста і села заодно.

Уже зима не за горами,
А лад в країні не настав.
Не обійдеться без драми,
Вірить в краще перестав.

Бо зневірилась людина,
Горе, сльози навкруги,
На шматки рветься країна,
Як в тумані береги.

Виживають, хто як може,
І зневірились усі.
Нам ніхто не допоможе,
Досить жити у брехні.

Ведуть до раю нас роками,
Ми щиро віримо у це,
Все, що хотіли обіцяли:
«В Європі буде вам усе».

Жили, надіями пишались,
Нас щастя знову обійшло,
Одні надії залишились,
Життя не тим шляхом пішло.

Надії, мрії обікрали,
У душах ненависть і зло,
Ми нігілістами всі стали,
Нам в котре знов не повезло.

Перевернувся світ неначе,
Життя без радості давно.
Робити треба щось, козаче,
А то всі підемо на дно.

Женуть роками, як отару,
І відпочити не дають.
Брехнею піддають нам жару,
У європейський світ ведуть.

У байку люди вже не вірять,
Бо зневірилися вже,
Перестали, навіть, мріять,
Виживають - от і все.

Зневірою нам долю не змінити,
Як показало вже життя.
Майбутнє треба працею творити,
Нам допоможе в цьому каяття.

Сьогодні важко розібратись,
Куди ведуть життя шляхи,
Терпіння треба нам набратись,
І до мети своєї йти.

Себе, країну поважайте,
Навчайтесь мудрості життя,
І на чуже не зазіхайте,
Щоб було менше каяття.

Візьміть Кобзар у руки знову,
Читайте мудрі ті слова.
І поважайте свою мову,
Щоб віра в краще знов була.