Я помню день,коли тебе зустрів.
Немов троянда пахла ти й цвіла,
І вечером до дому проводив,
І поділився часткою тепла.
Губами солодко торкнувся твоїх губ,
І в тілі спалахнув терпкий вогонь.
І пламенем на серці видав "Люб..."
А я долонями торкнувсь твоїх долонь.
Та полум'я згасало поступово,
Не закінчило гравіровку до кінця.
І залишилося в мені неповне слово.
Та посмішка не зникнула з лиця.
І очі твої ніжні та вразливі,
Всміхалися,і день ставав ясніше.
І я іще не був таким щасливим,
Щодня боявся не побачити їх більше.
І от настав той судний день для нас.
Змінити щось,було не в наших силах.
Я глянув в твої очі як в той раз,
І знову спалахнув вогонь у жилах.
Прижав тебе до себе,сильно-сильно,
І клявся,що довіру не згублю.
До твоїх губ торкнувся я повільно,
І пламенем на серці стало "лю".
Не йди..
© Copyright: Батрин Едуард, 2014
Свидетельство о публикации №114120209739
Свидетельство о публикации №114120209739
Рецензии