Старый гном с украинского

(Жиленко Ірина Володимирівна,
Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.
Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: «Ай-яй!»,
Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.
Він любить какао пить,
смоктати м’ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.
Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.
Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом;
Століття, і друге, і третє, —
прислухайся! — чуєш? – завжди
клопочеться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.
І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки.

(вольный перевод П.Голубкова)

Ты знаешь в буфете вон том,
Что с детства стоит в нашем доме,
Буфетный живет старый гном.
Тот гном - мой хороший знакомый.

Он деда знал крохой, считай,
Он маму – знал малым дитЯтком,
Кричал шалунам: «Ай-яй-яй!»,
Послушным - давал шоколадки.

Замкнув свой буфет на крючок,
Сервизы там чистит на праздник.
Алеет его колпачок
В стекле среди вазочек разных.

Он любит какао лакать,
Подарки съедать моментально,
И долго и сладко поспать
В шкатулке своей музыкальной.

Набраллся он светских манер
У той, из фарфора, маркизы.
- Не стыдно мне с вами теперь, -
Сказала маркиза-каприза.

Вам розу в петлицу – считай,
Вы щеголем смотритесь, франтом.
Я Вас приглашаю на чай
Вдвоем со сверчком-музыкантом;

Столетье, второе, и третье, -
Прислушайся! - Слышишь? – стучит.
Хозяйничает он в буфете,
Бормочет, вздыхает, шуршит.

И плямкает там в уголочке,
В буфетные стекла звонит.
И в долгие снежные ночи
Нам сказки с тобой говорит.