Новая дегенерация с украинского

Нова деґенерація (Іван Андрусяк,
Ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як окрушини
ми останні пророки в країні вчорашніх богів
ми останні предтечі великого царства диявола
ми зчиняємо галас і це називається гімн
ми сякаємось в руку і це називається правила
а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір
це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться
в божевільній труні долілиць повертається вій
матюкається сич ремигає зашумлена хортиця
табунами блукають отари і несть їм числа
по найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі
по незвіданих нетрищах душі виходять на злам
і спалахує небо червоною мічене пастою
розенкранце зі сцени старий канделябр забирай
гільденстерне жени за куліси розгнуздану свиту
покоління майстрів відчиняє ворота у рай
а старий азозелло веде під вінець маргариту

НОВАЯ ДЕГЕНЕРАЦИЯ (вольный перевод П.Голубкова)

Мы не маски, мы стигмы тех масок, что уж отошли.
Мы не стены, мы стоны имен, что о стены раскрошены.
Направляемся к людям в венках недозрелых олив.
В распростертых ладонях несем мы грехи, как горошины.

Мы пророки последние в царстве богов, как один.
Мы предтечи последние царства великого дьявола.
Учиняем мы шум, и тот шум называется гимн.
Мы сморкаемся в руку, и это считается правилом.

Те, на метлах, девицы - наложницы попранных вер.
Михаил сам Булгаков надломленным смехом заходится.
А в безумном гробу возвращается вновь Агасфер.
Матерится вновь сыч, вновь жует озверевшая хортица.

Табунами блуждают отары и несть им числа.
На высоких деревьях, как звоны, качаются пастыри.
По трущобам неведомым души выходят на хлам.
Загорается небо вновь, красною мечено пастою.

Розенкранц, канделябров со сцены старье убирай.
Гильденстерн, угоняй за кулисы фривольную свиту.
Мастеров поколенье откроет ворота пусть в рай
Азазелло старик поведет под венец Маргариту