Тихий вечір за вікно сідає,
Білий кіт з-за хати виглядає.
Граючись розкидав білий пух,
Він зимі найкращий в світі друг.
Йде і біло стало навкруги,
Ось подвір'я, ліс,та й береги.
Сам злякавсь,та й в пух засунув ніс,
Що ж це я з собою знов приніс.
Лапкою ступив і сніг прим'яв,
Та й підстрибнув зляку,мяу-мяв!
Тихий вечір за вікно й сюди,
Із вітрами,знову в холоди.
Кіт втомивсь,та й на порозі ліг,
Стихла буря,край сільських доріг.
Закрив очі,тихо муркотів...
Білий сніг:летів,летів,летів.
Стало гарно,стало біло скрізь,
Птах на гілці,гучно:Трісь та трісь.
Потягнувся котик,тихо встав,
Зиму він світанком привітав.
Білим снігом,наче білий сон,
Що злетів у небо із вікон.
Що теплом із хати,он гляди...
Білий кіт у зимні холоди.
(Понкратова.О.В.)
Бiлий кiт у зимнi холоди
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114120200225
Свидетельство о публикации №114120200225
Рецензии