Довгі кістляві пальці
Вистукували ці ритми
Неначе звичний смертний
Шукав собі пристань на ніч
Неначе зів’ялі квіти
Бажали можливо в останнє
Отримати визнання,
А не піти у піч
Ми мовчки під водою
Стояли і дивились
Неначе бачим вперше,
Як голова із пліч
Злітає та не знає,
Що вже можливо завтра,
Що вже так скоро буде
Від помсти біла ніч
***
© Copyright: Анастасья Чубик, 2014
Свидетельство о публикации №114120106600
Свидетельство о публикации №114120106600
Рецензии