Листопад, листопад не засніж мої коси
Я прошу тебе, ще почекай
Я не все ще сказала
Не сказала останнє: «Прощай!»
Листопад двадцять дев’ять
Цього дня ти пішов в небуття
І погасла надія моя
Покотилась горюча сльоза
Листопад погасив твою зірку на небі
Вона впала й згоріла до тла
Листопад, листопад не згаси мою пам’ять
В ній навіки принишкла журба
Листопад, ти останній осінній
Налетить сніговій, залютує зима
Білим саваном вкриє могилу
І застогне від жалю верба
Листопад, листопад не крути того листя
Що опало у нашім саду
Мені боляче так, мені страшно
І від жалю я ледве живу
19 грудня 1999 року
Листопад
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114120103931
Свидетельство о публикации №114120103931
Рецензии