Лісне озерце, немов неба шматочок
Принишкло, сховалось під липи крилом
Білі конвалії. ніжні дзвіночки
Ледь чутно дзвенять серебром
Білі конвалії мавка садила
А місяць їй з неба світив
І зорі, як діти, у воду стрибали
А вітер ледь хвилю котив
Стомилась, присіла ось тут на пеньок
У коси зелені чари вплітала
Принадна і пишна як квітка троянда
Замріяно. ніжно співала
«Білі конвалії, запах чарівний
Росинки, краплинки стікають з листка
Це світ загадковий, це щастя весняне
Найкраща дівоча пора
Білі конвалії, мрії солодкі
Ви ніжність, ви диво в раю лісовім
Ці квіти тендітні – відлуння кохання
Що тужить у серці моїм
11 листопада 1994 року
Конвалии
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114120103908
Свидетельство о публикации №114120103908
Рецензии