К Мамочке
(версия-перевод)
Распались волОс серебристые кольца,
И бьёшь ты поклоны до самой земли,
Воды я тебе не достану в колодце,
И некому вытереть слёзы твои.
Не рви своё сердце, родная мамуся,
Не плачьте за мною родные поля,
Как жаль, что уж к вам никогда не вернусь я,
Меня обняла и пригрела земля.
Родная земля приняла, расцветая,
Рассыпав в полях синевой васильки,
Веночек из них принеси дорогая,
И в косы свои, василёчки вплети.
Я зёрнышком в сердце навеки останусь,
Ромашками в нём распущу лепестки,
А ты не грусти, сохрани нашу тайну,
Прости, не успел я оставить ростки.
Отдал свою жизнь за Отчизну святую,
Чтоб снова родиться когда-то на ней,
Приду я младенцем, в семью, но другую…
Не плачь…, не хотел тебе сделать больней…
*********************************
До матері
автор Ольга
(укр. весія, оригінал)
Сріблястії пасма на рідній голівці,
Хустинка на плечах і очі сумні...
Вже нІкому воду принести з криниці...
І нІкому витерти сльози твої...
Не рви своє серце, рідненька матусю!
Не плачте за мною, квітучі поля!..
Нажаль, я ніколи до вас не вернуся -
Мене обійняла рідненька земля...
Мене обійняла моя Україна!..
Розсипала сині волошки свої...
Зплети з них віночок, матусю єдина,
Та в коси свої ці волошки вплети...
Посію зернятко у серці твоєму -
Розквітну у ньому ромашками я...
А ти не сумуй, моя рідная нене -
Мене пам'ятає країна моя!..
Життя я віддав за свою Батьківщину!
Щоб знову колись народитися в ній!
Прийду немовлям вже я в іншу родину
І буду зростати на зЕмлі роднІй!
Свидетельство о публикации №114113007681
Виктор Остапенко 2 01.05.2016 10:02 Заявить о нарушении