Ти - день тепер,який крізь білий сон
пір"їною паде з крила синиці,
по сходах літ,поставлених на кон -
вертаєшся крізь інші руки й лиця.
Я - ніч тепер,крізь постатей туман
пливу до тебе по життєвій річці,
мене,як недочитаний роман -
гортає тільки вітер по сторінці...
Як дві зорі,що тліють під дощем,
відірвані від спільного сузір"я,
ми тягнемось назустріч,й не збагнем,
що замість крил тепер у нас лиш пір"я.
Бо ніч і день - два щастя...й дві біди,
дві складовІ до слова "досконалість",
але на скільки б близько не були -
їм у житті ніколи не з"єднатись...
(с) Надя Ковалюк
Ти
© Copyright: Надя Ковалюк, 2014
Свидетельство о публикации №114113000479
Свидетельство о публикации №114113000479
Рецензии