Мій корабель під назвою "Надія"
вітрами завіває у твій бік...
Моя незатихаюча стихія,
мені не даний Богом чоловік.
Я так тебе люблю. Та що сказати?
Ти навіть і не знаєш, як вночі
кусаю твоїх губ солодку вату,
коли дрімаю в нього на плечі.
Я думала, що вимолену долю
він замість тебе в дім мені приніс,
а він всього лиш човник паперовий,
що заблукав у морі моїх сліз.
Та що сказати? Образ твій не стерти,
як не змінити назву кораблю.
Ти навіть і не знаєш, як нестерпно,
як безнадійно я тебе люблю.
(с) Надя Ковалюк
Люблю
© Copyright: Надя Ковалюк, 2014
Свидетельство о публикации №114113000295
Свидетельство о публикации №114113000295
Рецензии