Вже падало листя, лягало на плечі...
З'явилася паморозь в скронях твоїх.
І раптом сказало тобі: "Добрий вечір!" -
Кохання гаряче, хоч вчора був сніг.
Хотів відмахнутись: "Чого ти, приблудо?
Іди собі далі, бо спить вже весна,
В моєму житті навіть літа не буде,
І вже незабаром завиє зима".
Кохання всміхнулось: "Поглянь, яка осінь!
Шепоче інтимно вербі жовтий клен...
Он айстри в саду цвітуть іще й досі,
Ще сонцем всміхається сивий цей день.
А прийде зима, то вечором синім
Мороз намалює троянди на склі,
І місяць на сніг кине дивнії тіні...
Нам з кавою затишно буде в теплі".
...Зима відтріщала рипучим морозом.
Земля пробудилась, стрічає весну.
І двоє щасливих стоять на порозі,
Їм цвіт яблуневий упав в сивину.
Ос нн кохання
© Copyright: Татьяна Жихарева, 2014
Свидетельство о публикации №114113002729
Свидетельство о публикации №114113002729
Рецензии
Главные чувства рифмуют Поэты
Человичьего и жиночного пола:
От любви встает духовная основа
И высокой грудью дышит Слово.
Емельянов-Философов 22.06.2015 09:04 • Заявить о нарушении
Человичьего и жиночного пола:
От любви встает духовная основа
И высокой грудью дышит Слово.
Емельянов-Философов 22.06.2015 09:04 • Заявить о нарушении