Болить земля. I плаче тихо-тихо.
Зґвалтована чужим байдужим лихом,
Втомилася земля, як скорбна мати,
Синiв своїх в могилах обiймати.
Болить земля. Просякла кров’ю й потом,
Ридає разом зi своїм народом,
У тих сльозах, у полум’ї й багнi
Печальним лiтом дозрiвали врожаї.
Болить земля, розділена межею,
Болить за те, що гинуть через неї,
За те, що краяти i рвати на шматки
Свою країну хочуть земляки.
Болить земля, натомлена вiками,
Болить, немов душа болить у мами.
Росте замість пшеницi попелище,
А діти змінюють свій дім на кладовище.
Болить земля. I стогне тихо-тихо,
Оплакує своє прокляте лихо.
Втомилася. А люди все воюють.
Змирилася. Однаково не чують.
Болить земля
© Copyright: Виктория Ерёменко, 2014
Свидетельство о публикации №114113002096
Свидетельство о публикации №114113002096
Рецензии
В1д плачу виснажено втихла.
Як немовля в колисцi. I... заснула.
1й сниться те , до чого звикла:
Як з громом жито спалахнуло.
Здаеться, хмурить бровки матiнка. Розлютиться - всiх з дому повиганяе.
Андрий Кущ 02.12.2014 22:57 • Заявить о нарушении
Як немовля в колисцi. I... заснула.
1й сниться те , до чого звикла:
Як з громом жито спалахнуло.
Здаеться, хмурить бровки матiнка. Розлютиться - всiх з дому повиганяе.
Андрий Кущ 02.12.2014 22:57 • Заявить о нарушении