Веч рн. Перевод на украинский язык

Переклад вірша Ігоря Григор’єва

Вечірнє

Я іду. Вечір йде... Йде у темряву...
Вечір той – сам-один, я - не сам.
Світла сутінь вздовж луки розстелена,
Так спокійно, просторо очам...

Щось пронизливе, і усміхнене,
І тривожне... живе в глибині.
З серця чуйного - краплями, крихтами,
Вірш  просотує, сповнює дні.

Роси линуть до ніг та хлипають -
Плаче ніч за медовим теплом!
Гучно давні дива кигикають,
Сіють чари м’яким крилом.

То лякають, то знов підманюють,
Кличуть: йди! – не підняти ніг.
І буяє межа забур'янена -
Приспів трав, вздовж печалі доріг.

Все однаково: воля... неволя...
Хрест святий та безжальний, ти - син...
В чисте поле - сам із собою -
Знов виходжу: один на один!



Вечернее             Игорь Григорьев

Я иду. Один. Рядом с вечером.
Вечер – сам по себе, я – не сам.
На пригашенном, на рассвеченом
На лугу – широко глазам.

И пронзительность, и улыбчивость,
И тревога прижилась в них.
И поеживается отзывчивость,
Утекая из сердца в стих.

Росы в ноги со всхлипом ластятся –
Слезы ночи во сладость дня.
Дивы давние гулко бластятся,
Привораживая меня.

И подстегивая, и пугаючи,
И веля: иди! – и держа.
И гульбит, грустя припеваючи,
Забурьяненная межа.

Воля, каторга ль – все тут кровное,
Крест нещаден и свят – ты сын…
И – с самим собой – в поле ровное
Выхожу: один на один!