Л с... Нарешт... Перевод на украинский язык

Переклад вірша Ігоря Григор’єва

***

Ліс... Нарешті... Які мені милі
Сіромахи вільхи чагарі.
Ось полину билинки похилі...
Наче я у своєму дворі!

Травка ця - непоказна та сива,
Непривабна...  Чи що там іще?
А мені так спокійно та мило,
Наче поруч - надійне плече.

І не тисне під серцем від болю -
Тихе світло на весь небокрай...
Радий знов тебе бачити, Поле!
Ліс співучий, гей-гей!.. Зустрічай!

Велетенські дуби – наче варта,
На галявинах... Ген, до зірок!
А мене пам’ятати не варто -
Я за двох пам’ятаю урок.

А ще буде... Що тільки не буде.
Наша доля – гірка, як полин.
Знов, обдурених, вироком суду
Відокремлять від зоряних днин.

І покотять забутих у прірву,
У безодню з пекельним вогнем...
Гостре лезо стальної секири
Не минути. А ми – обминем!

Обминем, не помітимо страти,
Смерть здолавши, всміхнемося дню.
Бо коріння в землі рудуватій
Не здолати сокирі й вогню.

Радий знов тебе бачити, Поле!
Ліс співучий, гей-гей!.. Зустрічай!
І не тисне під серцем від болю -
Тихе світло на весь небокрай...



*** Игорь Григорьев

Дорогие лесные пустыни,
Серой ольхи плакучий разбой.
Здравствуй, робкая былка полыни!
Мне нисколько не робко с тобой.

Неказиста трава, неприглядна,
Худосочна – и что там еще?
Мне надежно с тобой и отрадно
Опереться на дружье плечо.

Ни обиды на сердце, ни боли.
Тихий свет – от земли до небес…
Как давно мы не виделись, Поле,
Не аукались, Песельник-Лес!

Ты дубы на полянах огромнишь,
Рвешься к зорям, орел крутокрыл.
Ты меня поневоле не помнишь,
Я по воле тебя не забыл.

Будет всякое, всякое будет
В наших судьбах, таких горевых
Нас прогонят, обманут, осудят,
Нас отвергнут от зорь заревых;

Нас еще позабудут, забросят,
Опалят беспощадным огнем
И железной секирою скосят…
Только мы все равно не умрем.

Хоть чего натвори-понаделай,
Присудив доконать на корню, -
Наши корни в земле порыжелой
Не унять топору и огню.

Так давно мы не виделись, Поле,
Не аукались, Песельник-Лес!
Ни обиды на сердце, ни боли,
Тихий свет – от земли до небес.