Переклад вірша Ігоря Григор’єва
***
Спаде на думку раптом:
Існуєш... не живеш.
З поклоном, геть із хати
У білий світ підеш.
Підхопить попід боки
У темряві зима,
А за чотири кроки -
І сліду вже нема.
Де світла біла хата?
Дме завірюха зла,
Не хоче навіть знати
Про залишки тепла.
Приречені до страти
Підуть у небуття...
Підеш і ти. До хати
Немає вороття.
Скажені завірюхи,
Сичать, віщують смерть...
Дім тягне в скруті руки
До вигнаного геть.
*** И.Н. Григорьев
Живёшь...и вдруг увидишь:
Тебя здесь больше нет.
Поклонишься. И выйдешь
Из дома в белый свет.
За дверью - море мрака,
Метельная беда.
Пройдёшь четыре шага,
А сзади - ни следа.
Зиме какое дело,
Что всё твоё тепло
Осталось в хате белой.
Зима гуляет зло.
Ни звать, ни знать не надо,
Кто прав, кто виноват –
Ведь нет тебе возврата,
Дороги нет назад.
В седом пожаре вьюги
Спаде на думку... Перевод на украинский язык
© Copyright: Ольга Сафронова Таганрог, 2014
Свидетельство о публикации №114112809656
Свидетельство о публикации №114112809656
Рецензии