Я з сивих пагорбів несу тобі казки,
Що вітер вербам шепче на світанні.
Прийми мої дари – слова останні,
Нехай летять до тебе ластівки
Мелодій осені, що жевріє вогнем,
Багрянцем падолисту облетілим.
Залиш собі на згадку ті надії,
Що ними я жила. І день за днем
Вдивляйсь в тумани, як в забутий спомин –
Не відшукати з потойбіч стежин,
Колодязь із мерцями – міст один.
Найпотаємніших секретів білий спокій
Зима принесе з крижаних вершин.
Столітній сон. Грай вітре колискову!
Розпачливо-холодну. Тихим словом,
Плети тенета з срібних павутин.
Засну собі під бузини кущем
Коріння зла, а квітне дивним квітом.
Дитя богів забутих - подих літа,
Чаклунство й святість латаним плащем
Дарує доля. Лине стиха казка барда -
Про білий люд і чорнії серця,
Про ляльку з воску та чужу печаль
І вітром півночі рида розбита арфа.
27.11.2014
Я з сивих пагорбiв
© Copyright: Юлиана Отступникова, 2014
Свидетельство о публикации №114112710604
Свидетельство о публикации №114112710604
Рецензии
Юліана, як завжди - проникло і казково!
Всього найчарівнішого!))
Ирина Бернацкая 20.12.2014 13:00 • Заявить о нарушении
Всього найчарівнішого!))
Ирина Бернацкая 20.12.2014 13:00 • Заявить о нарушении