Чому затихли нишком в полi?

Ну що ж прийшла,         
Пора лихая.
Чи то така,чи не такая...
Проте прийшла.
Тож що чудуєшся що кволі?
Позбувшись вмить своєї долі,
Чому не спиться в ніч лиху.
Чому затихли,нишком в полі,
Квітки і трави,що поволі,
Розносять пахощі...
Наших країв.
Та вітер кличе знову й знову,
В свою незібрану розмову...
Мов не поїв.
Та ллються медом небокраї,
Що ясним  золотом згорають.
Що линуть сонцем в золоті гаї.
Та й там неначе,
Що затихло.
Так промайнув час швидко,лихо...
А в небі знов співають солов'ї.
Та й трави колосять мої краї.
Пройдусь босоніж,вранці-зранку.
Впіймаю з роси собі бранку,
Та усміхнусь...
Хмаринкам вдалечінь.
Стоїть он матінка на ганку,
Махне рукою до світанку...
Під стріхою он,
Горобець цвірінь.
Ну що ж прийшла ходино в хату,
Привіт хатинко! Здраствуй тату!
Ну як же мені хороше в селі.
Он кіт здоровий,
Бреде з діброви,
Він полював,ледь-ледь іде.
Ще там за хату,веде слід в м'яту,
Де ми все літо бігали малі.
Ой мамцю й тату,дитинство м'яте,
Так промайнуло,де ж тепер ти де?
  (Понкратова.О.В.)