Уквітчана,убрана колосками,
Що не свята,майбуть,що не хвилину.
Та пісня,що лилася голосами,
Та казка,що неслась на всю долину.
Уквітчана чудовими словами,
Що не свята,майбуть,що не хвилину.
Що на устах лежала в неньки-мами,
Пісня,шо плекала всю родину.
Уквітчана,убрана,чиста-чиста,
Не було навіть, гіркоти полину.
І запах молодого кіпаристу,
Із уст рожевих линув й знову линув.
Уквітчана,убрана,рідна мила,
Слова-загадка,серце полонила.
І слухати любила,та співати,
Безсонними ночами,її - мати.
(Понкратова.О.В.)
Що не свята, майбуть, що не хвилину
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114112500508
Свидетельство о публикации №114112500508
Рецензии