Патриот

Зове патріотом себе кожний третій,
Двох кольорів різних хтось носить стрічки,
Звучать в небі гасла, що ми українці,
І кров проливають свою на землі,
Зовеш патріотом себе ти так щиро,
І в брата стріляєш свого, і в сестру,
Снарядом від танка твою неньку вбило,
Навіщо ти сину ідеш на війну?
Кого захищаєте  ви і від кого?
Хто знає де ворог наш лютий сидить?
Ви риєте днями глибокі траншеї,
Головний патріот зараз в кріслі сидить,
Говориш, що ти патріот і віднині,
Ти будеш країну свою боронить,
Навіщо руйнуєш і нищиш дитину,
Йому лише двадцять, а він вже лежить,
Себе величаєш царем, патріотом,
Царі всі вели своє військо на бій,
А ти за спиною сидиш і чекаєш,
Сідай на коня і стань поруч у стрій,
Твоя совість плаче, чому патріоте?
Хіба не давав ти наказу стріляти?
В будинок де спали дві доні і мати,
А батько руїни ті мав розбирати,
Чому ти мовчиш патріоте, скажи?
Коли нас судили ми всі не мовчали,
Чому твої руки в крові і багні?
Тебе просять з неба нам відповідь дати!
Не знаєш, не має, тепер що робити?
Звання патріота уже не несеш?
Чому ж ти відмовився від України?
Коли патріотом себе ти зовеш!
Твій вирок один і лиш Бог його знає,
Не буде тебе на святій цій землі,
Ми станемо всі всьому світу на захист,
Бо ворог наш ти, патріот головний,
Прости Україно, за те що чекали,
За те, що носили ярмо ми самі,
Лише патріотами можемо стати,
Якщо патріотом ти став у душі, 
А хочеш навчу тебе я творити?
Добро і любов проявляти в собі,
Ми вибрана нація Богом сьогодні,
Прошу патріотів за Господом йти,
Від краю до краю лунатиме пісня,
Наш гімн милозвучний співаємо всі,
Нас скрізь величають: «Привіт, українці»!
Історію всесвіту творимо ми!
Навчу відчувати, як хліб наший пахне,
Поля як родючі чекають тебе,
Коли, патріот, ти своєю рукою,
В жнива колосок золотистий зірвеш,
Мій друже, мій брате, до тебе звертаюсь,
Даруйте всім щастя, кохайте, живіть,
Гуляйте в степах, говоріть із зірками,
Наш дар, нашу землю:” Прошу,бережіть”!