Неспокійна душа в самоті —
Сповиває жорстока печаль:
Вона поряд із нами в житті.
Ранить душу самотню, на жаль.
А природа лікує її...
Горизонту ясна далина,
Де березові видно гаї
Та зелених ярів глибина.
Вже на небі рожева Зоря.
Скрізь лунають пташині хори,
Ще з росою пшеничні поля,
Та в туманах глибокі яри.
Від цих чар мов душа ожива!
Де поділася та самота?
Краще думає вже голова,
І зникає з душі гіркота!
Неспокiйна душа в самотi
© Copyright: Владимир Солошенко, 2014
Свидетельство о публикации №114112202833
Свидетельство о публикации №114112202833
Рецензии
З задоволенням читала Вашi вiршi,такi мелодичнi,такiсповненi глибоким змiстом та життевим оптимiзмом!
Най щастить Вам,вельмишановний Володимире,i в життi,i в поезiйi!
Клавдия Виноградова 2 22.01.2016 19:13 • Заявить о нарушении
Най щастить Вам,вельмишановний Володимире,i в життi,i в поезiйi!
Клавдия Виноградова 2 22.01.2016 19:13 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.