Вже вiдкружляв багряний листопад...

Вже відкружляв багряний листопад...
Зима лаштує знов свої сюжети,
А осінь, на прощання, невпопад
Виписує останні піруети...

То мороком посіє...то сніжком...
То сонечком з-за хмари раптом блисне...
То звабиться зчорнілим геть листком...
То стішиться калиновим намистом...

Якась вона чудна...та гарна, все ж...
Як жаль, що розлучатись з нею мушу....
Я полюбила  осінь цю без меж,
Вона мені запала в серце й душу...

Вона перевернула щось в душі,
Хоч і забрала спокій і кохання...
Та...я писатиму й надалі їй вірші
З надією - ця осінь - не остання...


Рецензии
Наталья, я не очень силен в МОВЕ и многие слова не знакомы-лишь можно догадываться, что они значат. Однако,слова и строки стиха так музыкальны, что этот недостаток,как бы и не заметен.Очень теплый и душевный стих.

Евгений Алексеев 4   24.11.2014 22:53     Заявить о нарушении
СПАСИБО, Евгений!!! Я иногда сама не понимаю: почему пишется то по русски, то по украински...наверное, всю силу чувств, мне легче изложить на укр.языке...с большим уважением и теплом к Вам!!! Мне будет очень интересно ознакомится с Вашим творчеством...так что - ждите в гости...а пока - надо бежать на работу...ещё раз - СПАСИБО!!!

Наталья Кислощук   25.11.2014 08:27   Заявить о нарушении