Ру нська скакова

Яка до біса ще мені робота?
Я вдосталь вже наслухався про неї.
Крім цього зараз в мене є турбота:
Всі навкруги раптово пруться в гєї,

Бо ж це стрибок до Ради гарантує -
А там такі солодкі всі, паскуди...
Я теж скакав, але, здається, всує -
Не зміг чомусь потрапити нікуди!

Скакав, як м'яч, по снігу та калюжі,
Щоб все москальське витрусити разом -
Цей "скарб" сміття ім'я моє паплюжив!
Мене не куплять цапи навіть газом!

Скоріш за все, що з радістю забуду
Обридле слово майже взагалі я.
А змерзну - в піч в вушанці куклу Вуду:
Нехай москаль палає як олія!

І без вугілля легко обійдуся,
Мені i світло якось не в пригоді -
Від книг не прусь, як зніжена бабуся.
Зігріє злість до ворога - та й годі.

Я був сліпцем - брехати я не стану:
Терпів нахабних за столом бастардів.
Розплющив очі брат з-за океану,
Коли нам щедро дав п'ятірку лярдів:

До мене в браття ворог набивався,
Але ж брати мої - це англо-сакси!
Півроку для війни - аж доки всрався,
Вони мені згодовували бакси.

Кажу тобi, кацапе: ви - великі.
Ну, величезні тобто. Ми - величні!
Ми - європейці, ви - монголи дикі.
Ми не рідня - сусіди ми одвічні.

Чого? Скакати? Що - ось тут, наразі?
Ти що, зажав для мене трішки газу?
(Хай відвернеться - всиплю цій заразі!
А то і вб'ю небратську цю заразу!)

...Один, два, три, чотири... Збився з ліку...
П'ять, шість, сім, вісім, дев'ять... Все, достатньо!
Зустріну Мавпу - без розмови в пику!!!
Кацапе, слухай, жили ж, начеб, братньо?..