Чорна хустина на білім волоссі.
Мокрі очі крізь погляд скляний -
Мати руки тягне і просить:
"Підвидися! Пригорнися до мене, мій рідний!
Ти не можеш піти, недоживши,
Залишити цей світ просто так,
Ти не можеш піти, нелюбивши,
Облетіти, як квіти в садах.
Ти чому посміхаєшся, любий -
Чорний ворон кружляє над дахом,
Ти в труні, а я в чорній хустині
І земля скоро вкриється прахом?
Твої очі весни не побачать...
Я побачу - та сенсу ж нема...
Мої очі від горя нічого не бачать
І на скронях сходить зима."
Сараб н Олегу Васильовичу, який загинув в зон АТО
© Copyright: Валентина Григорян 2, 2014
Свидетельство о публикации №114112105458
Свидетельство о публикации №114112105458
Рецензии