Колезі по цеху, Марисі Лаврі, з посмішкою..
І в борщ і в суп Лаврове листя,
Марися завжди додає,
Давно вже я не був в Захристі,
Як кажуть –« кожному своє».
Знов кличе нині на галушки,
Мене Марися та вино,
У неї вишиті подушки,
Про них я думаю давно.
Про те що кращого немає,
Бажання випивши ковток,
І посміхаючись навзаєм ,
В кіно зніматися удвох…
Марисi Лаврi, з посмiшкою
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2014
Свидетельство о публикации №114112005080
Свидетельство о публикации №114112005080
Рецензии