Я тебе ненавиджу і зневажаю.
І ім’я твоє щодня кляну.
За те, що спокою не знаємо.
За те, що ти почав війну.
Я не кляну Москалії, рабів.
Вони не винні. Миру їм у домі.
Бо що поробиш, коли «цар» здурів.
Коли йому так захотілось крові.
Тебе ж ненавиджу усім єством.
За те, що сотворив руїну.
Весь світ назвав тебе х*йлом.
Та не загубиш неньку Україну.
Допоки в неї є такі сини.
Що голіруч ідуть до бою.
До поки в неї є вони,
Вона не схилиться перед тобою.
Іди й повчай своїх овець.
Води із ними хороводи.
Їх «цар» зійшов вже на нівець.
Й годиться лиш у вівцеводи!
Зневажаю
© Copyright: Наташа Примаченко, 2014
Свидетельство о публикации №114112010573
Свидетельство о публикации №114112010573
Рецензии