Пробач, Укра но

               Пробач, Україно
Пробач, моя ненько, пробач, Україно,
Пробач, що ти знову в тяжкій боротьбі.
Пробач, що і досі стоїш на колінах,
І важко, і страшно, й печально тобі.

Пробач, я благаю. Пробач за гармати,
Що груди щодень розтинають тобі.
Що в чорній хустині розхристана мати
Мов чайка, кигиче у сивій журбі…

Пробач нам, державо, що ми не чекали,
А горе прийшло із тії с
Де люди  свободи і миру шукали,

Й потрапили в пазурі злої війни.

Стежина згубилася в полі хрещата,
Й так низько летять до землі журавлі…
Пробач, Україно, і сина, і брата,
Що ворог з’явився на нашій землі.

Пробач, я прошу, та прощати не треба!
Бо горя не змиє ні дощ, ні гроза!
Дай, Боже, глибокого й мирного неба,
Нехай на твій лик не сповзає сльоза…

Пробач, Україно. В далекій безодні
Народ твій героїв своїх велича.
Моя Україно, ти бачиш, сьогодні
Уже прозирає свободи свіча.

Пробач, Україно, за  всі ті провини
Отих, хто продався за мідні гроші,
За чорні хрести, за тісні домовини…
За гниль і безчестя в продажній душі…

Пробач, Україно, за стомлені ночі,
За пісню в окопі таку не дзвінку…
За скривджену душу, заплакані очі, -
Ти будеш весною в блакитнім вінку!

Ти будеш в садах і гаях квітувати,
І мир буде, й небо – таке голубе!
І будуть щасливі і діти, і мати,
І славити будуть до скону тебе!