А я так боялась покохати,
Враз впустивши в серце хвилю снів,
Мрії без печалі збудувати
І забутися в очах твоїх.
Я лише хотіла дні прожити
Без любові та в своїх думках,
Та навік себе від всіх закрити,
Щоб не було смутку на вустах!
Моя кара за щасливі роки -
Це кохання та слова твої,
У яких благаєш ти у муках,
Щоб навік забула я ті сни...
І як прозою з небом зіллється
Моя думка та мрія стара,
Яка впала німа та твереза,
Немов чайка, у мертві моря...
Чайка
© Copyright: Кравчук Наталья Борисовна, 2014
Свидетельство о публикации №114111910763
Свидетельство о публикации №114111910763
Рецензии