Сиділа згадуючи минуле,
обдумуючи все;
Серце тягар суне,
але не боляче вже.
Плакала, кричала,
ніхто не чув ,
душа безжалісно палала;
А ніхто поряд не був.
Холодно, хворію
Хворію-минулим-
життям-забутим.
Було боляче, нестерпно боляче,
відкривати зранку очі, і розуміти що жива,
коли на життя надії в серці нема,
коли не хочеться дихати, а нити від болю,
Хочеться вмерти...
А все було для чого?
Все це заради чого?
Заради чого?
© Copyright: Юля Дереко, 2014
Свидетельство о публикации №114111807465
Свидетельство о публикации №114111807465
Рецензии