В. Карпов Стiни i люди. Переклад з росiйськоi

Сьогодні наснився мій дід мені...
Ще парубок так, нічого!
(В світлиці портрет такий на стіні.
Три ордени Слави в нього).

"СтаршИно! - йому я. - Мабуть війна...
Тож знову рятуй нас, старий.
В серцях у людей - кам'яна стіна,
В очах - злий вогонь кричить: "Вбий!"

Нажертись їм, впитися й головне
Бажання, щоб "все й одразу!"
Задкують душею назад в страшне,
В минуле. У прірву злазять."

"На силу є сила! - мій дід: - Тобі
Я річ нагадаю одну:
Бува перемога лише в боротьбі.
Стіною підем на стіну.

Атакою "в лоб" ворог нас не змів
Із берега-суходолу.
А хитрі! Заходять, дивись, з боків,
Шукаючи душі кволі.

Обдурять... Над лЮдським тоді плачЕм
Гиржуть сміхом нездоровим...
За землю ж бо б'ються огнем-мечем,
За душі... За душі - словом.

Полізе фашист, - смертоносний гад -
І зло в двері нам зашкребе, -
На захист Вітчизни позве набат,
Підніме мене і тебе.

Бий словом спочатку. Пізніш в бою
ПриклАд знадобиться в поміч.
Вдвох пісню співатимемо твою,
Навіки у ній ми поруч.

На слово ж - є слово! - знов дід мені.
- І я присягнуся радо
У цьому на тій цегляній стіні
Незламного Сталінграда,

Що взяти її не зумів снаряд.
І кулі дарма пропали -
На варті було:"НИ ШАГУ НАЗАД!"
І ще - "ДА ЗДРАВСТВУЕТ СТАЛИН!"

Писав я для тебе свій заповіт.
Де вітер полоще стяги,
На кіптяві стін цього запису слід
А підпис "вручив" Рейхстагу."

           ***

Нехай закарбується у віках
І стане дороговказом
"Життя Батьківщини - в ТВОЇХ руках" -
Така от, нехитра, фраза.

Запалює досвітки білосвіт.
Ніч щезла. Душа. Стіна. Пам'ять. Дід...


Стены и люди

Виталий Карпов

 Мне этой ночью приснился дед
 С его улыбкой лукавой.
 Такой молодой, как его портрет
 С тремя орденами Славы.
                * * *
           Шепчу ему: «Старшина, беда.
           Старик, выручай, помоги
           В людских сердцах каменеет стена
           И люди друг другу враги.

 Они мечтают лишь пить да жрать
 И жить на всём на готовом!
 Как - будто души их тянутся вспять,
 Как рыба за самоловом.»

         «На силу - сила есть», – рявкнул дед:
         «И ты это знаешь, родной...
          А без борьбы не бывает побед:
         На стенку пойдём мы стеной!

 Атакой в лоб не сумели взять
 Они ни с моря, ни с суши.
 Хитры. Они нас обходят опять, —
 Штурмуют слабые души!

 Обманут … Сами, смеясь, потом
 Живут на всём на готовом.
 За землю бьются огнём и мечём, —
 За души — разумным словом.

        Пусть лезет злая фашистов рать, —
       Давно мы привычны к борьбе!
       Пора всем миром за Родину встать,
      А значит и мне, и тебе.

 Ты словом бей. А потом в бою
 Добавишь ещё прикладом.
 С тобою песню спою я твою,
 Навечно в песне мы рядом.»

    «На слово - слово есть», – хмыкнул дед:
    «И ты это знаешь, родной…
    А без труда не бывает побед, —
    Клянусь сталинградской стеной!

 Её кирпич не берёт снаряд,
 Не взять ни свинцу, ни стали.
 Стоят там буквы: «Ни шагу назад!»,
 И есть - «Да здравствует Сталин!»

 Я там тебе начертал завет,
 Где ветер полощет стяги:
 На саже стен этих надписей след
 А подписи — на рейхстаге.»

                * * *
 Пусть память навек слова хранит
 «За Родину ТЫ в ответе»,
 Хранит их стены незримый гранит,
 Где флаги полощет ветер.

 Уж минула ночь и встаёт рассвет.
 Стена в душе, за стеною – мой дед…

http://www.stihi.ru/2011/07/09/3829