Затiнок, сутiнок, день золотий Лина Костенко

                Перевод с украинского:

Тени сплетённые, день золотой.
Плачущих роз белоснежные рясы.
Я это, ты или кто-то другой
Там вон сидит в уголочке террасы.

Может, он плачет, а может, он ждёт –
Шаг чей-то чудится, скрип ли калитки.
Может, он встанет, челом припадёт,
К двери челом, повторяя молитвы.
   
Где же вы, люди –  стары ли, малы, –
Те, что здесь жили? Мой Бог, здесь раздолье!
Внуков смятенье – как танец пчелы,
Танец пчелы до бессмертного поля.

Может, уже через тысячу лет –
Я и не я, воскрешенная в генах, –
Тут, на земле, я ищу хоть бы след
Племени-рода хоть в плачах-легендах!
               
Звон родниковый, чего ж ты замолк?
Руки туто'вника, что ж вам так дрожко?
Окна забиты, и ржавый замок –
Будто бы в ухе щеколды серёжка.

Мокредь слизала побелку, синь рам…
Кто там всё стонет в той хате ночами?
Может, само одиночество там
В печь всё суёт пустоту рогачами.

Боль это наша, а может, вина,
Может, бальзам на заблудшие души –
Память колодца и память окна,
Память тропинки и высохшей груши…

******************

                Оригинал:

Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть и моляться білі троянди.
Може, це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.

Може, він плаче, а може, він жде –
кроки почулись, чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде
там, на веранді, чолом до одвірка.

Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків – як  танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
               
Може, це вже через тисячу літ
я і не я вже, розбуджена в генах
тут на землі  я шукаю  хоч  слід
роду мого у плачах і легендах!

Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок –
Ржава сережка над кігтиком клямки.

Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там сама самота,
Соває пустку у піч рогачами.

Може, це біль наш, а може, вина,
Може, бальзам на занедбані душі –
Спогад криниці і спогад вікна,
Спогад стежини і дикої груші…