Колись приходив в св тл ноч

Колись приходив в світлі ночі.
Ніс цукерки, квіти і любов
Цілував мої дитячі очі
І приходив літом знов і знов.

Обіймались ми під теплими дощами
І сміялись аж до животів.
Ми жили! Веселі та жадані!
Так прекрасно все було без зайвих слів.

Я писала прозу і вірші.
Ти дав поштовх цьому починанню.
А що я дала тобі?
Щиру пристрасть, та терпке кохання.

Пам'ятаю страх перед тобою
Коли вперше ти мене провів.
І щоб сіла на твої коліна
Якось впевнено нахабно захотів.

Я не сіла... Смішно аж згадати.
Ти пішов, мабуть забув мене.
Але встигла тебе покохати.
Все вернеться, коли рік мине.

Рік минув, і зустріч наша знову
Очі розгорілися вогнем
І пройшли всі сумніви, окови
Нас не роз'єднаєш і мечем.

Та не так все просто як здавалось.
Меч не сила, та характер- все.
І тому ми все ж не повінчались
І тепер позаду все.

Ти прости, що не змогла любити
Із отим всім тяжким тягарем.
Тільки згадка буде мені снити.
Тільки згадка, і ніщо тепер.

 7.11.14.