Естетика й духовна краса укра нських п сень

       Пiснi, як дзеркало, є вiдображенням культурного стану народу, його почуттiв, переживань. Також вони можуть пiдтримати людей у тяжку хвилину, надати їм наснаги у боротьбi з ворогом.
       Як вiдомо, пiснi подiляються на рiзнi групи за тематикою. Наприклад, соцiально-побутові пісні, родинно-побутові, календарно-обрядові, які в свою чергу діляться на жниварські, бурлацькі, козацькі тощо. Зрозуміло, що вони створювалися для зовсім різних потреб: одні - для підкріплення бойового духу, інші - для розваг. Незважаючи на це, багато українських народних пісень спочатку мали певного автора. Очевидно, вони  сподобались, полюбились людям настільки, що стали "народними улюбленцями". Найбільш яскравим прикладом, на мою думку, "онароднювання" авторських творів є "Пісня про рушник" Андрія Малишка. Здавалось би, чому цей вірш , покладений спочатку на музику, став піснею, а потім ще й "пішов у народ"? Я вважаю, тому, що, навіть у наш час, залишається актуальними тема і ідея цього твору.
                "І на тім рушничкові
                Оживе все знайоме до болю:
                І дитинство, й розлука,
                Й твоя материнска любов..." -
ці рядки наповнені ніжністю до найріднішої в світі людини - мами, до рідного краю, де ліричний герой виріс і провів своє дитинство, молодість.
       Саме завдяки художнім засобам, які роблять цей вірш-пісню мелодійним, легким для сприйняття, читачу в повному обсязі відкривається картина, зображена у рядках: ми бачимо молоду мати і маленького синочка, які ідуть разом у поле, про щось тихо розмовляючи. Але картина змінюється, і ось перед нами вже жінка, така ж гарна, як і двадцять років назад, її краса все ще радує око, але швидко приходить думка, що скоро вона зів'яне. Стає сумно... Мати "на зорі проводжає" свого сина "у дорогу далеку" і "рушник вишиваний на щастя на долю" дає. Цей рушник - оберіг для ліричного героя: де він не був, з ним завжди буде поруч спогад про дитинство, мати, домівку. Ці рідні образи будуть завжди морально підтримувати його, надавати життєвих сил, енергії.
       Проаналізувавши найбільш яскравий, на мою думку, приклад "онароднювання" авторських пісень - "Пісню про рушник", ми зрозуміли, якими духовно красивими, естетичними, чуттєвими можуть бути українські народні пісні, які почуття, переживання вони пробуджують у читачів будь-якого віку. Народні пісні - лірична душа, сила, мудрість кожної нації. Бережіть їх!