Моiй музi

Люблю я мить, коли приходиш ти до мене,
Слова шепочеш і рукою пишеш на листку,
Показуєш мені, яке ж чудове небо,
Розказуєш, як можно написать зиму.

Ти витончена і така красива,
Давно живеш, та дуже молода.
Ти мудра та красноречива,
Буваєш мила, та чомусь сумна.

Осяюєш мене світило моє,
Наївна ти та чиста, мов сльоза.
Нераз, коли приходить горе,
Його миттєво перетворюєш в слова.

Ти непорочна та прозора діва,
Ніжніша за усякий шовк.
Проте, як треба, то смілива
Та дика, мов голодний вовк.

Радієш ти зі мною та сумуєш.
Найкраща подруга з усіх.
Ласкавий погляд свій даруєш,
Дзвінкий криштальний твій люблю я сміх.

Думок вуаллю огортаєш
Та ловиш їх, коли кудись тікають.
Своїм промінням зігріваєш,
Та так, що враз сніги всі тануть.

Дана мені ти Богом з неба,
Я дякую Йому за це.
І раз у раз перед своїм порогом
Вдивляюсь у твоє лице.

Без тебе я життя не уявляю.
Пробач, якщо образила колись!
Перед тобою голову схиляю,
Якщо ти йдеш, благаю: повернись!



                08.11.2009р.


Рецензии