Осiннi дива
Осінь барвами дивує,
Свої чари роздає,
Джерело шумить, вирує,
З під гори давно тече.
І наповнює криницю,
Вода чиста, як сльоза.
Появилася лисиця,
Води напитися прийшла.
Підікралася тихенько,
Подивилась навкруги,
Язиком вона легенько,
Доторкнулася води.
А вода в ній холоднюча,
П’єш аж щелепи веде,
А лисиця теж хитрюща,
Язиком водичку п’є.
Попила, задовольнилась,
Умочила в воду ніс.
Вуха вмить заворушились
І побігла знову в ліс.
Бо природа має диво,
Дарувати оцю мить,
Жити радісно, щасливо,
І з криниці воду пить.
© Copyright: Борис Мохонько, 2014
Свидетельство о публикации №114111302764
Свидетельство о публикации №114111302764
Рецензии
