Я гаптувала серденько свое...

Ніщо не вічне...Все колись мине...
Мине і ТЕ, що було поміж нами...
Я гаптувала серденько своє,
Не золотими - чорними нитками...

Я гаптувала, щоби залатать
І заховати свого серця шрами...
Стискала губи, щоб не закричать -
Боліло дуже сильно...до нестями...

Я  намагалась серцю донести,
Що незамінних небуває в світі...
В час розпачу й гіркої самоти,
ХТОСЬ клав мені до ніг букети квітів...

Витягував мене із пекла в рай
Тихесенько...без криків про кохання...
Лиш говорив мені: Ти вір і знай -
Любов ніколи небува остання...

Хоч пізно...зрозуміла я одне:
НЕ ВАРТО!!!...та й НЕ ХОЧУ я вертати...
ЗАПАМ"ЯТАЙ!!!...- ЩО це не я тебе,
А ТИ МЕНЕ уже навіки ВТРАТИВ...

Та ти не переймайся...інші Є...
Тебе більш не впущу в душевні храми...
Бо...ЗГАПТУВАЛА серденько своє
Здебільшого - ВСЕ Ж - чорними хрестами...


Рецензии
Наташенька! Извини, не удержалась. Так впал в душу этот стих, что я взяла на себя смелость и перевела его. Оцени пожалуйсто, что получилось? http://stihi.ru/2014/11/22/3770

Завальнюк Мишина   22.11.2014 11:34     Заявить о нарушении
Наташенька, уже - ОЦЕНИЛА....ТЫ - УМНИЧКА!!!ВОСХИЩАЮСЬ!!! Также хочу тебя поблагодарить, что не забываешь заходить ко мне в гости...не то что я лентяйка...а если серьёзно, то очень устаю, много работаю...часто даже нет времени записать то, что крутится в голове...С НЕИЗМЕННЫМ ТЕПЛОМ И ЛЮБОВЬЮ К ТЕБЕ И ТВОЕМУ ТВОРЧЕСТВУ!!!

Наталья Кислощук   22.11.2014 20:55   Заявить о нарушении