твій подих терпкий
блукав у пустих кімнатах,
шукав уперто
він, як тебе наздогнати.
сідав на двері...
здавалося, мовчки плакав.
питав у мене,
навіщо вночі пішла ти?!
та ось, нарешті,
у відкритій він зник фіранці,
залишив рештки
в недопитого чаю склянці.
говорив я,
що повернешся, може, вранці -
не повірив
він пустій моїй обіцянці.
стало душно
у пропахченій ним оселі,
безоружним
я на нашій програв дуелі.
і лишилось
мені шукати його на стелі,
де, здавалось,
ще грають тіні твої веселі.
де ще вчора
я літав у твоїх обіймах...
непокорна -
ти порізала мої крила!
не лишила
на порятунок хоча б надії.
занапасила
мене жінка моєї мрії!
...твій подих терпкий
блукав у пустих кімнатах...
хотів би вмерти,
бо ж як без тебе,
повір,без тебе -
нічого життя не варте.
11.01.2014
(p.s. написано от имени мужчины)
Подих
© Copyright: Ольга Швед, 2014
Свидетельство о публикации №114111200287
Свидетельство о публикации №114111200287
Рецензии