По крокам моїм, що злякали півнеба над містом,
Ти легко вгадаєш зпізнілий початок зими.
Природа одягнеться в кригу, немов у намисто,
І тихо впаде у обійми нової пітьми.
Шукати слова, щоб любов хоч на мить повернути
У знайдені влітку, гарячі від сонця світи,
Не в змозі ніхто! Світ повинен про мене забути!
Йому вже не сумно сьогодні, бо в нього є ти.
Комусь все одно, чи даватимуть крила свободу,
Якою нап'єшся, немов п'тирічним вином!..
В річках забуття не буває вцілілого броду
Для тих, хто бажав зберегтися за власним кермом.
Поза тремт нням
© Copyright: Александр Ноцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114111211383
Свидетельство о публикации №114111211383
Рецензии
