Не завше було так у світі,
Що ти любила чоловіка.
Любила міцно, до безтями,
Без пам’яті, на докір мамі.
А він прийшов, чи увірвався,
Здобув,зберіг і закохався.
Любив безтямно і без гадки,
Що міг утратити догадки.
Завжди любив жорсткі змагання,
Леліяв,мріяв…сподівання.
Хотів любити і без ліку
В житті пізнав Ти, чоловіку.
Не зрадиш дамі ти ніколи
Прийдеш,зумієш, перебореш.
І погляд ніжний і суворий
Ти подаруєш всім довкола.
Не завше було так у світі,
Що ти любив щось, чоловіку.
Та полюбив Ти до безтями,
І цим зробив дарунок мамі.
Завжди для Тебе, Чоловику
© Copyright: Антонина Кашуба, 2014
Свидетельство о публикации №114111201112
Свидетельство о публикации №114111201112
Рецензии