И. Франко, Не люди нам враги. Пер. с укр

Не люди нам враги, увы,
Хоть люди судят нас, гоняют,
И нас доводят до тюрьмы,
Смеются, грязью поливают.

А кто те люди? Голыши,
Те, что река несёт с собою,
Волна лети, вода шипи,
От сна пробуждена весною.

Не в людях зло, зло от оков,
Тех, что незримыми цепями
Скрутили сильных, слабаков
С их муками и с их делами.

Как Лаокоон среди змей,
Так люд в тех вечных путах бьётся…
Когда ж тот узел, наконец,
На теле крепком разорвётся?

Iван Франко – Не люди наші вороги

Не люди наші вороги,
Хоч люди гонять нас, і судять,
І запирають до тюрми,
І висмівають нас, і гудять.

Бо люди що? Каміння те,
Котре, розбурхана весною,
Валами котить і несе
Ріка розлитая з собою.

Не в людях зло, а в путах тих,
Котрі незримими вузлами
Скрутили сильних і слабих
З їх мукою і їх ділами.

Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в’ється…
Ох, і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порветься?
                1880