Тріснули стіни. Зібрались у смутку.
Темрява нас накриває.
Попіл усюди, гублю твою руку –
Майже тебе забуваю.
Світло яскраве неба безмежжям
Вводить в оман все навколо.
Ти пропонуєш мені бути чесною,
Я ж хочу буть загадковою.
Дощ і гроза – то пісні небосхилу,
Хоч і стаються раптово.
Ти зруйнував все і кинув в могилу!
Ти! Чи то я випадково...
Попіл все дужче кружляє навколо.
Тріщини глибше залазять у стіни.
Я вже забула, який в тебе голос.
Раптом і стіни – руїни.
Стiни
© Copyright: Карма Карманова, 2014
Свидетельство о публикации №114111003805
Свидетельство о публикации №114111003805
Рецензии