Я не можу писати, коли чую поруч набір стандартних, прісних рядків у віршах. Вони ріжуть мене, бо з кожним наступним стирається попереднє. Це як замнкнене коло, виходу з якого сучасні поети не можуть знайти. Мені болить, разом з цим вмираю я сама. Вмирають в мені слова, які я не можу промовити вголос.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.