Отчего ж той любви, как отрады с украинского

"Ну чому ті хвилини кохання..." (Володимир Соссюра, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=10879)

Ну  чому  ті  хвилини  кохання
я  не  можу  забути  ніяк!?
Десь  далеко  у  білім  убранні
моя  люба,  тепер  не  моя.
Так.  Кінець.  Вже  назад  не  вертати.
Я  у  синій  кімнаті  сиджу.
Мені  губи  фарбують  дівчата,
обертають  мене  на  раджу.
Скоро-скоро  піду  я  за  грані
із  простреленим  мертвим  чолом,
а  тепер  по  ночах  в  рестоані
заливаю  я  душу  вином.
Ліза,  Оля,  і  Вєра,  і  Ніна,
поцілунки  і  сльози  в  гаю...
Так  заграй  же  мені,  піяніно,
про  загублену  юність  мою!
О  згадки!  У  яснім  хороводі
хто  в  житті  вас  не  любить,  кляне!.
Я  ж  забув,  як  колись  на  заводі
всі  Володькою  звали  мене.
А  тепер  я  лечу  у  безодню...
Десь  далеко  любов  і  бої...
Не  цілуй  неживі  і  холодні
нафарбовані  губи  мої.
Ліза,  Оля,  і  Вєра,  і  Ніна,
і  пісні,  і  ридання  в  гаю,
годі,  годі,  не  грай,піяніно,
про  загублену  юність  мою!

1925

Отчего ж той любви, как отрады… (вольный перевод П.Голубкова)

Отчего ж той любви, как отрады,
Не могу позабыть я, друзья!?
Далеко где-то в белом наряде
Дорогая, теперь не моя.

Да. Конец. Не вернуться в ту дату.
В синей комнате ныне сижу.
Синим губы мне красят девчата,
Превращают в пашу, иль раджУ.

Скоро-скоро пойду я за грани
С этим мертвым простреленным лбом,
А пока по ночам в ресторане
Заливаю я душу вином.

Лиза, Оля, и Вера, и Нина,
Поцелуи и слезы в раю...
Так сыграй же ты мне, пианино,
Про убитую юность мою!

Ох вы, даты! В лихом хороводе
Кто вас в жизни не любит, кляня!.
Я забыл, как давно на заводе
Все Володькою звали меня.

Ныне в бездну лечу я... Сегодня
Далеко и любовь, и бои...
Не целуй не живЫ и холОдны,
Синим крашены губы мои.

Лиза, Оля, и Вера, и Нина,
Песни, рядом рыданья в раю…
Полно, стой, не играй, пианино,
Про убитую юность мою!