Зруйновано безгрішні брами Раю,
Криваві версти стеляться до ніг
Й похмуре небо, коване зі сталі,
Ковтає вибухів вогненний слід.
Десь там, в горнилі Пекла, найдорожчі.
На їх плечах країни майбуття.
Взяли на себе вкрай тяжезні ноші
Й несуть, зціпивши зуби і серця.
А тут, в тилу, ціна своя - чекання.
Перон вокзалу - наче рідний дім :
Стрічають зболені дружини й мами
Своїх коханих й кланяються їм.
Руїни в душах й на землі руїни
Збирає Смерть свій золотий укіс,
Але майбутнє - вірю! - України
Із щастя й радості, а не із горя й сліз.
Бо на руїнах проростуть тюльпани,
Загоять рани скорбних місяців.
Й земля цвістиме вічно, наче панна,
Красива й вільна під пташиний спів.
Повiсть
© Copyright: Алиша Али, 2014
Свидетельство о публикации №114110705218
Свидетельство о публикации №114110705218
Рецензии