Життя! Навіщо? Я не знаю сину.
Ми повзає по світу мов жуки.
Не зупинитись нам ні на хвилину.
Шукаєм шлях не знаєм куди йти.
Мов саранча ми поспішаєм на поживу.
Мов дикий кінь ми скачемо в степи.
Мов ті жирафи бачимо вершину.
Коріння бачуть лиш одні кроти.
Ми в буревії дій, подій та вражень.
Крокуємо туди, де стоптані стежки.
Мій любий сину я не знаю нащо.
Та легше нам по стоптаному йти!
Стоптанi стежки
© Copyright: Гром Николай Васильевич, 2014
Свидетельство о публикации №114110710814
Свидетельство о публикации №114110710814
Рецензии