Собрались старики, с заметною натугой
на старых топчанах расселись кое-как
и стали говорить, не торопя друг друга,
про кровных чад своих, про кур, котов, собак.
И разгоняя тьму, и озаряя лица,
сгорал в печи их сад. Он снова юным был.
И с дымом улетал, чтоб в небе возродиться,
и белым цветом цвел, и белым светом плыл.
Оригинал.
В. Прилипко.
Зібралися старі, у рухах вже непевні,
І на старих стільцях вмостилися - хто як.
І повели розмови свої кревні
Про кревних чад своїх, котів, курей, собак.
Без світла. В грубці жар. Розчервонілись лиця.
Горів вогонь із груш, горіхів, яблунь, слив.
Весь їхній юний сад через димар клубився
І білим димом вивсь. І білим цвітом цвів.
В. Прилипко. Зимняя беседа. Пер. с укр
© Copyright: Анатолий Секретарев, 2014
Свидетельство о публикации №114110608199
Свидетельство о публикации №114110608199
Рецензии