Мне кажется, что я прожил тысячу лет... перевод

Дмитрий Павлычко, украинский поэт, 1929 г.р.

Мне кажется, что я прожил тысячу лет.
Заглядывая в колодец своей жизни,
я не вижу маленького зеркальца воды,
так далеко оно от глаз моих.

Но когда я, закрыв глаза, хочу вспомнить то,
что наиболее сильно запало в душу мою, -
вижу твой образ, моя девочка,
моя тихая любовь.

Даже детство моё погаснет в памяти,
даже тропинка, которой я бегал в школу, зарастёт,
даже сам я исчезну за перелазом жизни,
но ты, моя девочка,
моя тихая любовь, будешь жить в моих словах
вечно.

Ноябрь, 2014г.
(Оригінал)

Не раз мені здається,
щоя прожив тисячу років.
Заглядаючи в криницю свого життя,
я не бачу маленького дзеркальця води,
так далеко воно від моїх очей.
Та коли я, закриваючи очі. хочу згадати,
що найглибше запало в душу мою, -
бачу твій образ, моя дівчинко,
моя любове тиха.
Навіть моє дитинство погасне в пам’яті,
навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте,
навіть сам я зникну за перелазом життя,
але ти, моя дівчинко,
моя тиха любове, житимеш у моїх словах
вічно.


Рецензии