Невже це ти така дурна,
Щоб менi й солити,
Моє життя ,та мої рани?
Спустись на землю вже, княжна,
Про себе можеш не молити,
Тобi вже нiде брати дани.
Таке дурне у всякого буває,
Та з жовчю ще нiхто не йшов,
Куди далеко там ,навiть й шагу.
Кожен сам що робить, те i має,
Зi злостi таких нарубиш дров,
Що розгрести-втратиш не одну декаду.
Однак,не я моралi буду вчити,
Та тiльки одне знай :
Силомиць нiхто не зможе полюбити,
Роби сама,а не iншим заважай.
Бо дурна
© Copyright: Анастасия Вороновская, 2014
Свидетельство о публикации №114110511166
Свидетельство о публикации №114110511166
Рецензии